Арт-центр Я Галерея відкриває новий сезон 3-мя персональними виставками, а також черговим етапом «вторгнення» в «Горизонт» Тіберія Сільваші. На Волоській, 55/57 львів’янин Володимир Костирко деконструює епоху пізнього бароко у проекті «Rococo’s not Dead», на Хорива, 49Б – нові проекти від учасників програми «Генофонд»: «Amor Essentia» Ніни Мурашкіної і «Я Донор» Руслана Тремби. На Терасі цього місяця «Горизонту» можна буде буквально досягти, завдяки «сходам», що їх фізично та метафорично створює Руслан Тремба у проекті «Схід».


Володимир Костирко. Rococo’s not Dead

Поки у Львові вирішуються питання справжньої національної історії, Володимир Костирко використовує простір арт-центру Я Галерея, щоб відтворити власний міф «золотого віку» Галичини. Це час рококо, на думку художника – час справжньої оригінальності мислення й творчого самовираження. «Готи, панки – лише жалюгідна подоба тих людей у перуках, що починали Просвітництво», – вважає Костирко і виводить на перший план головних зірок барочного Львова Георга Пінзеля та Бернарда Меретина. Слідом за визнаними класиками іде ціла когорта анонімних персонажів із тілами атлетів та обличчями бандитів, а у поєднанні з фірмовими перуками не виникає сумнівів у природності проголошуваного ними гасла «Rococo’s not Dead» – так, ніби це не художник перефразував розтиражований вислів, а панки сторіччя потому апропріювали слова галицьких аристократів.
«Мікс історії, еротики й іронії» виходить у Костирка не випадково, а концептуально. Реконструюючи ідеал «людини універсальної», художник кидає виклик людині сучасній, порівнюючи й протиставляючи її духовну слабкість із творчою потенцією людини минулого. І хоч це може бути лише міфом, у техніці «старих майстрів» цей міф оживає як мрія художника про кращий світ. «Історія держави мусить бути привабливою», а мистецтво – створювати ілюзію, щоб привертати увагу людини до самої себе на кожному етапі її становлення як творця. Людина, подібна Богові – це міф чи реальність?
На це питання кожен мусить відповісти сам. Проте відповідь Володимира Костирка очевидна: Rococo’s not Dead, що б за цим «рококо» не стояло.

Ніна Мурашкіна. Amor Essentia

Ніна Мурашкіна, яка ніколи не відрізнялась надмірною скромністю та стриманістю, створює в арт-центрі Я Галерея проект імені себе. В невеликій залі арт-центру на Хорива художниця проводить зріз-дослідження трансформації чуттєвої сфери жінки – від дитячих невпевнених здогадок про природу «одного місця» через сексуальне самоусвідомлення до зрілості-згасання, однак у випадку Мурашкіної неможливо чітко розрізнити, де закінчується секс, і починається художня творчість, адже всі причинно-наслідкові зв’язки навмисно порушено.
Формально проект виглядає як тотальна інсталяція – таке собі пряме включення з її світу – жорстко-солодкого та відвертого, завжди «на межі». «Гострота переживань, пристрасть, сльози-соплі, біль, пориви, нескінченний сум й радість» – ключові слова її жіночого й творчого начал. Головні герої виставки – не колажі, рисунки чи об’єкти, а та надмірна напруга, яка створюється у їхній взаємодії між собою, зі стінами-кольорами (фірмовими білим, червоним, чорним), з самою художницею та її текстами. Виставка  це і є сама Ніна Мурашкіна, квінт-ессенція любові, amor essentia. Саме тому окремої уваги заслуговує перформанс в день відкриття: дві жінки розділені 10-тю метрами, 25-тю роками, цілим життям…

Руслан Тремба. Я Донор. Схід (в інсталяції Тіберія Сільваші Горизонт)

Послідовно досліджуючи тілесність як проекцію афективних складових свідомості, Тремба найчастіше обирає в якості об’єкта себе самого. В стінах арт-центру Я Галерея він пропонує себе в якості донору і робить це з позиції Тремби-художника – донора ідей, творів, думок, й з позиції Тремби-людини – буквально донора органів й рідин тіла. Серія напів-абстрактних живописних робіт у поєднанні з набитими на кахлі цілком фігуративними кінцівками, полемізує про природу художнього твору і мистецького висловлювання – не заперечуючи трансцендентну природу мистецтва, виводить на перший план його фізичне втілення. Таке близьке зокрема віденським акціонистам твердження, що тіло художника дорівнює твору мистецтва, може бути дотичним і творам Тремби, однак вже на наступному рівні переосмислення.
Певним продовженням цього фізично-духовного пошуку є «Схід», який навіть важко назвати «вторгненням» в «Горизонт», адже сходи, що їх вибудовує Тремба, є скоріше «доповненням», вдалим змістовим розширенням інсталяції Тіберія Сільваші. Сам художник сподівається таким чином піднятися над реальністю та побачити себе за лінією горизонту.


За додатковою інформацією, коментарями учасників подій і фотоматеріалами звертайтеся:
Марія Миценко, координатор проектів /гудімов арт проект
+38 067 446 85 75 pr@gudimov.com

Арт-центр Я Галерея                              Арт-центр Я Галерея
Волоська, 55/57                                      Хорива, 49Б
Київ, 04071                                              Київ, 04070
(044) 537-33-51                                      (044) 492 92 03 

Пресс-релиз разместила: Я Галерея